ЄГИПЕТСЬКІ МІФИ
Пітьма і зло породили велетенського змія, щоб врешті-решт запанувати над світом. То було небачене страховисько, могутнє і спритне. Понад усе змій, якого звали Апопом, не любив Сонце. Чи може пітьма любити сонце? А змій був дитям пітьми...
Усі друзі Сонця-Ра ставали ворогами Апопа. І змій так люто ненавидів бога Ра, що навіть при згадці про нього починав дрижати од злості.
Глибоко під землею — житло жорстокого змія. Однак і туди проникають сонячні промені, бо щовечора, завершивши свій похід над землею, Ра спускається до підземного світу. Нікуди від нього не сховатися! Скрізь це ненависне Сонце!
— Я мушу позбутися Ра! — не тямлячи себе з люті, вигукнув Апоп. — Тільки коли на землі не стане цього бога, Пітьма і Зло запанують над світом!
Відомо, що Ра кожного вечора мандрує водами підземного Нілу. А якщо випити воду підземної ріки? Тоді зухвалий Ра не зможе ніколи потрапити до царства пітьми... А там побачимо, що робити далі.
Апоп надимає черево і припадає до підземних вод. Він п’є довго, вперто, води у Нілі стає все менше та менше. От і все... Річище порожнє, за кілька хвилин воно зовсім висохне. Ра ніколи більше не потрапить під землю!
«Підступний змій гадає, що коли він вип’є підземний Ніл, я не спускатимуся більше під землю... — розмірковував Ра. — Настав час покінчити з породженням пітьми і зла. Апоп повинен щезнути!»
І непереможний Ра вирушає на вирішальну битву зі змієм! Він — сонце, а сонцю підвладний увесь світ.
Битва була довгою і жорстокою. Змій такий дужий і великий, що Ра ніяк не міг його скорити. Та богові замало вбити Апопа. Спочатку треба примусити його повернути підземні води.
Слава переможцеві! Слава великому Ра! Він здолав Апопа, притиснув його так, що той повернув підземний Ніл — випустив його зі свого бездонного черева! Тепер не варто вбивати змія, він переможений — нехай живе! Ра святкує перемогу! Ра — великодушний! Осяяний звитягою, бог сонця продовжує свою щоденну подорож...
Даремно Ра пожалів Апопа. Зло ніколи не скориться світлові. Змій знову випив підземний Ніл, коли Ра тільки-но піднявся над землею.
Наступної ночі все повториться знову. Змій Апоп, що не змирився із поразкою, знову нападе на Ра, а сонячний бог ще раз і ще раз доведе свою непереможність.
Щоночі у підземному світі відбувається битва між силами світла і пітьми. Ця битва щоразу незмінно закінчується перемогою світла.
(Переказ Ольги Бондарук)
Ви знаєте, кого називали Сонячним Оком Ра? Це ім’я носила донька великого бога — богиня вологи Тефнут.
Якось вона посварилася з батьком, розсердилася на нього і вирішила покинути Єгипет... У далеких краях знайшла притулок ображена богиня.
Тефнут залишила Єгипет, а з нею пішла із земель Верхнього та Нижнього царства волога. На землю Єгипту впала страшна посуха.
Як врятувати світ од спраги та голоду? Як повернути Сонячне Око?
Довго роздумував Ра.
— Покличте бога повітря Шу та бога мудрості Тота! — наказав бог сонця своїм слугам.
Коли ці боги з’явилися перед батьком богів, він проказав:
— Шу, ти добре знаєш вдачу сестри своєї Тефнут. Подумай, що треба зробити, аби повернути її додому. Світ гине без життєдайної вологи!
— Ти — мудрий і розсудливий, Тоте, — звернувся Ра до бога мудрості. — Може, знаєш, як вмовити Тефнут повернутися? Я вірю в тебе... Рушайте в дорогу, діти мої! Поспішайте! Від вас тепер залежить доля світу.
І Шу з Тотом вирушили у далеку путь.
— Ти гадаєш, нам вдасться її вмовити? — запитав Тот.
— Я добре знаю свою сестру, вона дуже вперта. А коли розгнівана, то краще її не чіпати. Думаю, тут потрібна якась хитрість... — так відповів бог повітря.
— Давай обернемося якимись звірами, щоб вона нас не упізнала, — запропонував Тот. — Може, мавпами?.. Це спритні й хитрі тварини — в їх подобі ми обов’язково щось вигадаємо.
Шу охоче пристав на це. За мить замість двох богів дорогою йшли дві великі мавпи.
... Богиня Тефнут нудьгувала. Так далеко від дому, від близьких і звичних богів, з якими інколи можна було гарно повеселитися. А пишні бенкети, які так часто влаштовували боги! Богиня вологи була такою самотньою...
— Ти сумуєш, красуне? — спитала велика мавпа, побачивши нарешті Тефнут. — Може, ти хочеш трохи розважитися?
Богиня підвела свої великі очі й здивовано глянула на непроханих гостей. Хто ці мавпи, що так зухвало розмовляють з нею?
— Ми можемо заспівати або затанцювати, — проказала друга мавпа. — Шкода, що така чарівна жінка нудьгує на самоті.
— Що ж, розважте мене, якщо справді хочете, — усміхнулася Тефнут. — За це я смачно нагодую вас.
(...) Мавпи зачарували богиню своїми танцями і співами. Вони були великими артистами. Тефнут сміялася й тішилася, мов дитина.
— Ще, ще! — гукала вона. — Це чудово! Я винагороджу вас по-справжньому!
Та раптом одна з мавп зупинилася і сказала:
— Не гнівайся на нас, красуне! Ми охоче залишилися б з тобою довше, але саме сьогодні у богів великий бенкет, на який запрошено усіх співаків і танцюристів. Ми поспішаємо туди!
— У богів — великий бенкет? — запитала здивована Тефнут. — З якої нагоди?!
— Бог Ра, здається, збирається одружити когось із своїх дітей, — відказали мавпи.
— Весілля? — ще більше здивувалася Тефнут. — І це весілля святкуватимуть без мене?!
— Якщо хочеш, ходи з нами, красуне, — сказала мавпа, яка насправді була Шу. — Повеселишся з усіма.
Недовго думала богиня. Вмить зібралася і рушила з мавпами до Єгипту.
Сонячне Око Ра повернулося! Теплий дощ заливає спраглу землю, наповнює висохлі річища життєдайною вологою. Сонце-Ра, вмите свіжим дощем, сяє як ніколи!
— Чиє весілля ти збираєшся справляти, батьку? — нетерпляче спитала трохи присоромлена Тефнут.
— Весілля? — Ра здивувався.
— Ну так, ось ці мавпи сказали мені, що поспішають на весільний бенкет... — і богиня озирнулася.
Але за її спиною стояли не мавпи, а боги Шу й Тот і весело сміялися.
— То ти повернулася додому тому, що захотіла побувати на весіллі? — запитав Ра, який все уже зрозумів. — Гаразд, буде весілля! Тільки воно буде твоїм! Сьогодні ти вийдеш заміж за бога повітря Шу. Якщо у нього вистачило розуму, аби повернути тебе, сподіваюсь, він зуміє утримати тебе і надалі.
Ці слова найбільше вразили Шу. Такого він ніяк не сподівався! Але розгублений бог мовчав. Годі було відмовлятися від дружини-красуні Тефнут.
Усі боги кинулися вітати молоду пару.
Відтепер щороку єгиптяни відзначають свято — день весілля Шу і Тефнут. Цей день ще називають «днем виноградної лози та повноводдя Нілу». Шлюб великих богів став символом родючості і врожаю.
Слава великій Тефнут і великому Шу, які побралися весною, щоб люди на землі жили щасливіше!
(Переказ Ольги Бондарук)