Література як вид мистецтва

Мистецтво виникло в сиву давнину, коли давні люди почали малювати в печерах, вирізьблювати на камінні й кістках сцени зі свого життя, танцювати, співати й поетично розповідати про навколишній світ і самих себе. Навіть тоді, коли ще не було писемності, прагнення краси вже було притаманне людям. Воно стало основою мистецтва.

Мистецтво є процесом творення особливого художнього світу, що подібний до реального світу, але водночас відрізняється від дійсності, бо розбудований за законами краси й має власні закони розвитку. Мистецтво — це ще й особливий спосіб пізнання світу та людини, форма спілкування, діалог (автора й того, хто сприймає мистецтво, а також багатьох людей різних поколінь, країн і культур між собою). Мистецтво звернене до людських почуттів, упливає на них і формує внутрішній світ особистості та її моральні якості, тобто виховує. Воно допомагає людині сформувати естетичний смак (уміння розрізняти красиве й потворне, художнє та нехудожнє, оцінювати твори, орієнтуватись у світі мистецтва) й отримати велику насолоду від творів мистецтва. Властивістю мистецтва є його образність — утілення в конкретних формах певних уявлень про світ, життя, людські стосунки, ідеали, цінності. Музика, живопис, література, скульптура, архітектура, театр, кіно та інші витвори людської майстерності — усе це види мистецтва, що виробила людська фантазія. Вони споріднені між собою. У них виявляється найголовніша ознака мистецтва — краса, що не втрачає своєї значущості за будь-яких змін у суспільстві. Краса слугує не фізичним, а духовним потребам особистості, тому мистецтво потрібне тим, хто шукає сенс життя, своє місце у світі, ідеал.

Художня література — один із найважливіших видів мистецтва. Оскільки основним матеріалом літератури є слово, то її називають мистецтвом слова, або словесним мистецтвом.

Функції художньої літератури як виду мистецтва:

• пізнавальна (дає змогу пізнати світ і людину);
• виховна (виховує моральні якості й естетичний смак);
• естетична (розбудовує світ за законами краси, створення яскравих художніх образів, у яких утілено уявлення про життя та духовні ідеали);
• гедоністична (дає насолоду від процесу читання й осмислення прочитаного).