Джек Лондон

1876 — 1916

Ім’я Джека Лондона в американській літературі стало втіленням великої мужності, сили духу і прагнення до свободи. Він народився 12 січня 1876 року в місті Сан-Франциско (США, штат Каліфорнія). При народженні отримав ім’я Джон Чейні, незабаром його мати Флора Веллман, учителька музики, вийшла вдруге заміж за збіднілого фермера, ветерана Громадянської війни. І хлопчик став Джоном Гріффітом Чейні (Джек – зменшувальна форма від імені Джон).

Внаслідок різкого погіршення економічних умов і безробіття, що настали тоді в Америці, Джекові довелося змалку шукати собі роботу. Щоб допомогти родині, він працював на консервній фабриці, продавав газети, займався ловлею устриць у Каліфорнійській затоці. 1893 року найнявся матросом на судно, яке вирушило на полювання морських котиків до берегів Японії в Берингове море. Враження від цього першого плавання покладені в основу нарису «Тайфун біля берегів Японії» (1893), який здобув премію однієї із газет Сан-Франциско і поклав початок літературної творчості Джека Лондона. Понад усе він любив мандрувати й читати. Завдяки власній наполегливості 1896 року Джек Лондон вступив до Каліфорнійського університету, проте через брак коштів був змушений полишити навчання. Утім, він ніколи не розлучався з книжками, самотужки здобуваючи знання.

1897 року Америкою прокотилися чутки, що на Алясці знайдено великі запаси золота. І Джек Лондон разом із тисячами інших людей, охоплених «золотою лихоманкою», вирушив на далеку Північ. Шукачі скарбів жили в жахливих умовах, нерідко гинули, не витримуючи суворих природних умов. Джек Лондон, хоча й не розбагатів, знайшов там сюжети і образи для багатьох своїх північних оповідань. Повернувшись 1898 року до Сан-Франциско, митець став професійно займатися літературою. Працював по 15-17 годин на добу. Протягом життя написав близько 40 книжок, серед яких найбільш відомими стали збірки «Син вовка» («The Son of the Wolf») 1900 року, «Віра в людину та інші оповідання» («The Faith of Men & Other Stories») 1904 року, романи «Морський вовк» («The Sea-Wolf») 1904 року, «Мартін Іден» («Martin Eden») 1909 року та інші.

Разом із дружиною Чармейн Кіттерідж він продовжував подорожувати Америкою і Канадою, працювати над новими творами. Але життєвий шлях письменника не був тривалим. 22 листопада 1916 року він помер у містечку Глен-Еллен (штат Каліфорнія). А 1920 року вийшов друком ще один його цікавий роман – «Серця трьох» («Hearts of Three»).

Мандруючи морськими просторами і північними шляхами, Джек Лондон бачив людей з різних місць. У скрутних ситуаціях хтось підставляв плече іншому, а хтось зраджував і йшов далі, не озираючись, не помічаючи того, хто впав. Зустрічаючись із тими, хто опановував далекі землі, Джек Лондон пізнавав справжню ціну людському життю і гідності. Тому у своїх творах він писав не тільки про сніжні зими і північне сяйво, а й про те, як люди усвідомлювали свою духовну сутність у суворих обставинах. Сама природа вчила їх. А хто не сприймав тих уроків, той вже ніколи не повертався додому. Про це йдеться в оповіданні Джека Лондона «Жага до життя» («Love of Life»). Воно й сьогодні змушує нас замислитися над тим, якими ми є насправді, як ставимося до природи і до тих, хто йде поруч із нами...