Роберт Льюїс Стівенсон

1850 — 1894

Видатний письменник Роберт Льюїс Стівенсон прожив недовге, але напрочуд яскраве життя. Він завжди прагнув у світ подорожей і пригод. Митця не влаштовував прагматизм його сучасників, їх надмірна жага грошей, приземлене існування без мрії і високої мети. В одному зі своїх листів він писав: «Романтику нічим дихати в нашому світі…» І Стівенсон завжди шукав іншого повітря – свіжого, вільного, сповненого ароматів природи. Він шукав його у своїх віршах і пригодницьких романах. Багатьом поколінням читачів письменник передав свою любов до неосяжних просторів, швидких вітрильників, морського вітру і захопливих мандрів.

Роберт Льюїс Стівенсон народився 13 листопада 1850 року в Единбурзі, столиці Шотландії. Він був єдиною дитиною в родині Томаса Стівенсона, будівничого маяків. Стівенсон мав слабке здоров’я, тому більшу частину дитинства провів у ліжку, майструючи з простирадл і ковдр «моря», «острови» і «скелі». Багату уяву хлопчика живили розповіді батька про морські пригоди й історичне минуле Шотландії. Згодом ці враження знайшли втілення в яскравих художніх образах Стівенсона.

У 13 років хлопчика віддали до школи. Потім Роберт Льюїс продовжив навчання в Единбурзькому університеті, де здобув фах юриста. Але подальші плани юнака були пов’язані не з юриспруденцією, а з літературою. Понад усе Стівенсон любив писати й мандрувати. Після закінчення університету він відвідав Голландію, Бельгію, Італію, Швейцарію та інші країни. Тривалий час жив у Франції, де знайшов своє кохання – американську художницю Фенні Осборн. 1880 року вони одружилися. Її діти від першого шлюбу стали рідними для Роберта, а сама Фенні, жінка вольова і розумна, стала його вірною подругою, порадником і янголом-охоронцем.

Славу Стівенсонові ще за життя принесли його пригодницькі твори – «Острів скарбів» (1883), «Чорна стріла» (1888), «Володар Баллантре» (1889), а також збірки віршів. Навіть суворий батько змирився з письменницьким покликанням сина. Старий сер Томас навіть допомагав Робертові: складав список речей Біллі Бонса з роману «Острів скарбів». А Ллойд Осборн, син Фенні, багато років був першим читачем творів Стівенсона. Ллойдові присвячений один із найвідоміших романів митця – «Острів скарбів».

Лікарі були занепокоєні станом здоров’я письменника і радили йому змінити клімат. Один американський мільйонер, прихильник творчості Стівенсона, запропонував йому для подорожі власну шхуну «Каско». Давня мрія митця здійснилася: Роберт став капітаном і повів свій корабель до далеких тропічних земель. Теплий клімат полінезійських островів Самоа виявився корисним для письменника. Взимку 1889 року Роберт Льюїс Стівенсон і його дружина Фенні збудували віллу на одному з островів Самоа – Уполу. Це був європейський будинок, але для тубільців, котрі звикли жити в пальмових хатинках, він здавався розкішним палацом. Стівенсон багато працював, їздив верхи, плавав на човні. Місцеві мешканці називали його Великим Розповідачем і часто збиралися біля вілли послухати цікаві історії господаря.

Саме в цей час відбувався перерозподіл земель Полінезії поміж Британією, Америкою і Німеччиною. Письменник узяв участь у боротьбі за права місцевого населення і став національним героєм островів Самоа. На жаль, здоров’я його різко похитнулося. 3 грудня 1894 р. він помер, заповівши поховати себе неподалік від свого будинку.

На могильному камені викарбувані слова самого Стівенсона:

Під широким і зоряним небом
Вирийте могилу і покладіть мене.
Радісно я жив, і радісно помер,
І щасливий ліг відпочити.
Таке напишіть на згадку про мене:
Тут він лежить, де й хотів лежати.
У дім повернувся моряк, у дім повернувся з морів,
Мисливець повернувся з узвиш…

(Переклад Ольги Ніколенко)