Запах думок (1968)
Чимало оповідань і романів Роберта Шеклі побудовані на основі випробування, коли герої опиняються в екстремальних обставинах, потрапляють на інші планети, стикаються з незвичайними явищами. У такий спосіб митець, як і Рей Бредбері, намагається зазирнути в духовний світ особистості. Роберта Шеклі цікавлять не тільки фізичні, а передовсім моральні й розумові здібності людини, що дадуть їй змогу вийти на діалог з різними цивілізаціями, а також не загубитися в космічному просторі. Про це, зокрема, йдеться в оповіданні «Запах думок» (1968), у якому створено яскравий образ людини майбутнього. Торуючи шлях у міжгалактичному вимірі, герой не схиляється перед обставинами, а долає їх силою своєї думки. Він утілює могутність інтелекту людини майбутнього, в який завжди вірив письменник.
У творі Роберта Шеклі утверджується сила людського розуму і вміння керувати своїми думками, що рятує життя героєві. Щоб розкрити процес мисленнєвої діяльності, письменник вдається до різних типів оповіді – від першої особи (від імені Ліроя Кліві) і від третьої особи (від імені автора).