Деметра і Персефона

З давніх-давен греки шанували богиню родючості, хліборобства, шлюбу Деметру — дочку Кроноса та Реї, сестру й дружину Зевса. Її зображували з кошиком фруктів або колосками на голові. Згідно з міфом, вона навчила людей обробляти землю, користуватися її дарами, щедро дарувала людям достаток і мир. Як й інші безсмертні боги, Деметра жила на Олімпі, але часто любила спускатися на землю, беручи із собою доньку Персефону (або, як її звала, Кору). Однак Аїд, вражений красою Персефони, викрав її. Після марних пошуків доньки Деметра довідалася про це від Аполлона (Геліоса). Розгнівавшись, вона залишила Олімп і позбавила землю родючості. Щоб заспокоїти Деметру, Зевс послав Гермеса в підземне царство за Персефоною. Проте Аїд дав Персефоні гранатових зернят. З’ївши їх, вона не могла забути підземного царства. За велінням Зевса Персефона дев’ять місяців у році проводила в матері, а три місяці правила в царстві Аїда. Деметра відновила на землі родючість і повернулася на Олімп. Культ Деметри в Стародавній Греції був пов’язаний із землеробством, а також із родинним життям і вихованням дітей.