Грецькі міфи

На півдні Європи, на берегах теплих Іонічного й Егейського морів, розташований Балканський півострів, а біля нього — чимало великих і малих островів. Саме там існувала Стародавня Греція, яку ще називають Елладою, а її мешканців — еллінами. На цих землях у II–I тис. до н. е. виникли прекрасні сказання про створення світу, діяння богів і героїв, про різні природні явища.

Грецька міфологія входить у поняття античність — сукупність історичних і культурних надбань давніх греків і римлян, яка утворила фундамент європейської культури.

Перші міфи виникли за умов общинно-родового устрою, який визначав передусім сімейні зв’язки. Природа й увесь навколишній світ уявлялися як об’єднання живих розумних істот, що пов’язані між собою родинними зв’язками й скеровують долю світу та людей.

За уявленнями давніх греків, світ постав із Хаосу, який видавався їм як щось вічне, темне та нескінченне. Із Хаосу виникла Гея — Земля, яка наділялася магічними властивостями народжувати все нове. Невдовзі з’явилася сила, яка все оживлювала, — Кохання (Ерос). Глибоко під землею, як уважали греки, знаходиться Тартар — похмура темна безодня. Поки не було ночі й дня, Гея, Ерос і Тартар існували у величезному Хаосі. Слідом за першими богами з Хаосу вийшли Ереб (Морок) і Нікс (Ніч), їхніми дітьми були Ефір (Світло) і Гемера (День). Так греки пояснювали виникнення дня та ночі.

За уявленнями давніх греків, на Олімпі, найвищій горі (2911 м) у Греції, жили боги, які нічим не відрізнялися від людей, за винятком безсмертя й вроди. Наймогутнішим серед них був Зевс — володар неба й землі, громовержець, цар богів і людей. За його наказом Гефест, покровитель ремесел, збудував для богів розкішний палац. Серед олімпійських богів найвідомішими є: Посейдон — брат Зевса, володар морів і океанів, покровитель мореплавства; Деметра — сестра й дружина Зевса, богиня хліборобства та родючості, покровителька шлюбу; Гера — сестра Зевса, його дружина після Деметри, богиня родинного щастя, подружнього кохання; Афіна — дочка Зевса, богиня мудрості, військових наук, справедливості; Гермес — син Зевса, покровитель мандрівників, купців, торговців; Афродіта — дочка Зевса, богиня кохання й вроди. На Олімпі не було снігу й дощів, спеки чи холоду. Олімпійці жили в розвагах і бенкетах, слухали чарівні пісні муз — богинь поезії, мистецтв і наук. Однак нерідко олімпійські боги спускалися на землю, спілкувалися з людьми, інколи закохувалися в них і навіть брали шлюб із земними мешканцями.

У Стародавній Греції панував культ героїв — напівбогів, легендарних воїнів, засновників міст. Вони вважалися посередниками між богами й людьми. Герої нерідко наділялися людськими якостями, утілювали уявлення греків про добро і зло, правду та кривду, справедливість і несправедливість. Серед міфічних героїв найвідомішими є: Геракл, який здійснив багато славних подвигів; Тесей, котрий подолав страшного Мінотавра в Лабіринті; Персей, який знищив морське страховисько й урятував красуню Андромеду; Ахілл, Гектор, Одіссей, Паріс та інші герої міфів про Троянську війну.

Від образів грецької міфології розпочинається галерея вічних образів у світовому мистецтві й літературі.