Езоп

Близько VI ст. до н. е.

Першим автором байок у світовій літературі вважають Езопа — давньогрецького мудреця та письменника. Про нього залишилося небагато достовірних відомостей. Припускають, що він жив у VI ст. до н. е. на грецькому острові Самос, був рабом і мав вельми непривабливу зовнішність. Проте тягар неволі й фізичні вади не тільки його не зламали, а загострили розум, загартували волю й розвинули письменницький талант.

Саме Езопові належать перші алегоричні розповіді про голодного вовка й хитру лисицю, хвалькуватого павича та довірливу ворону. Ці розповіді почали називати байками. За образами тварин, рослин, речей у байках письменника, як і в народних казках, були приховані ситуації з життя людей. Рабське становище спонукало його говорити про несправедливість сильних і про беззахисність слабких, про людські недоліки й вади, але не відкрито, а за допомогою алегорій і натяків, тобто інакомовно. У подальшому таку інакомовну розповідь почали називати езоповою мовою.