Астрід Анна Емілія Ліндґрен

1907 — 2002

Колись королева Швеції жартома, проте не без перебільшення, сказала, що Астрід Ліндґрен – найпопулярніша жінка у світі, а її слава затьмарює навіть саму королівську величність. Справді, слава цієї мисткині давно перетнула кордони Швеції. На творах письменниці виросло не одне покоління юних читачів. І, мабуть, немає й в Україні тих, хто не знає її добрих героїв – Малюка, Карлсона, Пеппі Довгупанчоху і багатьох інших.

Астрід Анна Емілія Ерікссон народилась 14 листопада 1907 року на півдні Швеції, в містечку Віммербю. Вона була другою дитиною в родині фермера Самуеля Авґуста Ерікссона і його дружини Ханни. Батьки обожнювали своїх дітей – трьох дівчаток і хлопчика, котрі щовечора грали в свою улюблену гру «вище ноги від землі» (діти пересувалися будинком, не стаючи на підлогу: з ліжка – на стілець, потім – на шафу і т. д.). З піснями й казками минало щасливе дитинство Астрід Ліндґрен. Вона зростала в оточенні люблячої родини і прекрасної швецької природи.

Садиба, де мешкала Астрід з батьками (нині це музей), має назву Нес. У шведів існує красива давня традиція – давати своїм будиночкам, які вони вважають «членами сім’ї», імена. У містечку Віммербю чимало невеличких вуличок, де дуже близько один від одного стоять маленькі, ніби лялькові, двоповерхові дерев’яні будинки. На згадку про Астрід Ліндґрен мешканці назавжди зберегли в місті атмосферу свята, казки, веселого дитинства. На центральній площі міста знаходиться пам’ятник письменниці, котра сидить за столом біля друкарської машинки і пише, а ваза на столі мисткині завжди наповнена живими квітами від шанувальників її таланту.

Ще в початковій школі Астрід розважала своїх однолітків вигаданими історіями. Це вміння передалося їй від батька, любителя жартів і кумедних оповідок. У гімназії майбутня письменниця продовжила навчання, керуючись гаслом, викарбуваним на вході до закладу: «Благочестя, порядок і старанність». У той час навчати дітей в гімназії було дуже дорого, проте Астрід була переконана, що їй необхідно отримати глибокі знання, тому батьки мусили погодитись.

У світі художньої літератури Астрід Ліндґрен знають і люблять як авторку книг для дітей та юнацтва. Для свого сина і доньки вона вигадувала різні історії, які згодом були покладені в основу її відомих творів – «Пеппі Довгапанчоха» (1945), «Міо, мій Міо» (1954), «Малюк і Карлсон, який живе на даху» (1955), «Брати Лев’яче серце» (1973) та інших.

Найбільшим визнанням літературних досягнень Астрід Ліндґрен стало здобуття нею Міжнародної премії імені Ганса Крістіана Андерсена в 1958 році. Водночас Астрід Ліндґрен опікувалась питаннями захисту природи, часто виступала на швецькому радіо і телебаченні про культуру і мистецтво, а інколи – з гумористичними передачами, щоб потішити дітей, яким вона присвятила все своє життя. Вона була дуже веселою, щирою і життєрадісною. Такими є і її високохудожні твори, що роблять наш світ добрішим.