Міхаель Андреас Гельмут Енде

1929 — 1995

Сьогодні навіть важко уявити собі дитячу кімнату в Німеччині та, мабуть, і в усій Західній Європі без іграшок-персонажів відомої книги Міхаеля Енде «Джим Ґудзик і машиніст Лукас» («Jim Knopf und Lukas der Lokomotivführer»). Від їхніх пригод у захваті вже не одне покоління дітей у всьому світі, а їхня дружба, відданість та самопожертва заради іншого слугують прикладом для сучасних дитячих стосунків.

Міхаель Андреас Гельмут Енде народився 1929 року в сім’ї художника Едгара Енде у мальовничій місцевості Гарміш. Своє дитинство провів у Мюнхені, де з 1940 року навчався у гімназії імені Максиміліана. То були важкі часи для Німеччини: потрапивши під владу «коричневої чуми» – фашизму, німецький народ був змушений воювати, а хто не воював – тяжко працювати для фронту. У 1943 році, коли Німеччина почала терпіти військові поразки і нерідко зазнавала повітряних обстрілів, гімназія, де навчався Міхаель, була евакуйована, дітей відправили в сільську місцевість, щоб врятувати їх від голоду і небезпеки.

За кілька тижнів до кінця війни Міхаель, як і всі німецькі підлітки, мав вступити до лав «захисників вітчизни», проте він не схотів воювати, тому був змушений дезертирувати і переховуватися від нацистів. Лише після закінчення війни і відновлення мирного життя у Європі 1948 року Міхаель Енде зміг закінчити Вальдорфську школу в місті Штутгарт. Ця школа відрізнялася від звичайних шкіл тим, що розвивала у дітей не лише інтелектуальні здібності, а й мистецько-творчі, й практичні. Тому у цій школі, наразі з обов’язковими предметами, учні поглиблено вивчали мистецтво, займалися рукоділлям і різними творчими завданнями. Вальдорфський досвід зараз активно використовується і в деяких навчальних закладах України.

Після закінчення школи Міхаель Енде продовжив навчання в Академії прикладних мистецтв імені Отто Фалькенберга в Мюнхені, де вивчав акторське мистецтво та режисуру. До 1953 року митець працював у різних театрах, писав п’єси. Пізніше працював кінокритиком на Баварському радіо. 1960 року вийшла друком його перша книга для дітей «Джим Ґудзик і машиніст Лукас», яка зразу ж сподобалася читачам і принесла авторові довгоочікуваний успіх. Того ж року твір був відзначений німецькою премією як краща книжка для молоді.

Деякі літературні критики звинувачували Міхаеля Енде у «втечі від світу», оскільки він не порушував серйозних політичних тем і писав лише для дітей. Автор разом із дружиною полишив Німеччину і переїхав жити до Італії, де в 1973 році з’явився його казковий роман «Момо» («Momo»), за мотивами якого пізніше було написано оперу і знято декілька фільмів. В одному з них (1985 року) автор навіть зіграв невеличку роль. У 1979 році письменник опублікував фантастичний роман «Нескінченна історія» («Die unendliche Geschichte»), який було перекладено сорока мовами, а загальний наклад видання твору у всьому світі досяг майже десяти мільйонів примірників. З 1978 року Міхаель Енде активно співпрацював з композитором Вальфредом Гіллером, разом вони написали кілька музичних п’єс для дітей. Помер письменник у рідному Мюнхені.