Роберт Бернс

1759 — 1796

Щороку 25 січня всі мешканці Шотландії готують святкову вечерю. Шотландці урочисто куштують національні страви, слухають гру на волинках і читають вірші. Два століття поспіль цю вечерю (її називають Burns Night) присвячують національному поетові Шотландії – Робертові Бернсу. Люди всією країною відзначають День народження великого патріота, чий заклик: «Гей, шотландці!», сповнює гордістю серце кожного, хто любить свою вітчизну і пишається її традиціями. Роберт Бернс – це поетичний голос Шотландії, яка майже два тисячоліття відстоювала свою незалежність.

Роберт Бернс народився і виріс у селі Аллоуей біля міста Ейр на Півдні графства Ейршир. Вільям Бернс, батько поета, для своєї великої родини збудував хатинку під солом’яною стріхою, трохи схожу на українську мазанку. Працьовитий і освічений фермер мріяв про заможне життя і гарну освіту для всіх сімох дітей, проте бідність і виснажлива сільська праця відривали дітей від навчання. Батько сам навчив дітей читати, писати і дав їм перші уроки християнської моралі. Мати Агнес Браун розповідала дітям шотландські легенди і казки, співала народні пісні. Тітонька Бетті, котра жила в родині, знайомила племінників з давніми віруваннями і традиціями шотландців.

Незважаючи на значні перериви у шкільних заняттях, Роберт опанував французьку мову, латину, математику. Усе життя він навчався, багато читав, збирав і вивчав шотландські балади, легенди, пісні. Свої перші вірші поет написав під час сільської праці, адже з 12-ти років він був головним робітником на батьківській фермі. Талановитий юнак скрізь знаходив поетичні теми. У віршах він співчував дитині-сироті й жалів маленьку польову мишу, «вивернуту плугом з нори»; освідчувався у коханні й сумував за зрізаною маргариткою. Краса природи дарувала поетові натхнення і розуміння сенсу людського життя, яке він уявляв собі в образі ячмінного колосу. Поетичні твори юного Бернса вразили його співвітчизників щирістю почуттів і ритмами народної творчості. Митець узяв їх з пісень і балад свого народу і подарував усьому світові.

Перша збірка поета «Вірші на шотландському діалекті» (Poems in the Scottish Dialect) була видана 1786 року. Твори були написані шотландською народною мовою, яка на той час вважалася діалектом. Роберт Бернс захистив право рідної мови на існування і змусив увесь світ відчути її красу, багатство і милозвучність. Вірші принесли поетові визнання, і його запросили до Единбурга – столиці Шотландії. Певний час він намагався поєднувати світське життя, державну службу і літературну творчість. Однак невдовзі Роберт Бернс зрозумів, що для натхнення йому потрібне повітря рідного краю, любов і підтримка сім’ї. Він здійснив кілька подорожей гірською Шотландією і після того оселився на фермі Еллісленд з коханою дружиною Джин і дітьми. Роберт Бернс з радістю узявся знову за віршування. А ще він, як і його батько, мріяв поєднати здорову працю з духовним розвитком своїх дітей. Але ці плани не здійснилося. Сил і здоров’я у поета було вже мало, він полишив ферму і останні роки прожив у місті Дамфрісі, де і був похований.

«Для мене слава Твоя священна…» – написав про Бернса англійський поет Джон Кітс. Так можуть сказати й мільйони поціновувачів творів великого шотландця.