Антон Павлович Чехов

1860 — 1904

Ім’я російського письменника Антона Чехова називають разом з іменами Олександра Пушкіна, Миколи Гоголя, Володимира Короленка та інших видатних класиків. Однак, на відміну від них, він не писав великих за обсягом творів, а увійшов в історію літератури як майстер оповідань, повістей і п’єс. У чому секрет геніальності письменника? На кількох сторінках тексту він умів показати глибину людської психології та порушити важливі проблеми суспільства на межі XIX–XX ст. Твори А. Чехова одночасно смішні та серйозні, у них комічне поєднується з гірким щемом через те, що люди живуть без певної мети, мрій і кохання. Письменник показав, що людина перестала бути сама собою й не знає, для чого вона живе на землі.

Разом із тим твори А. Чехова залишають світлу надію на краще, вони навчають нас боротися з духовною ницістю, бути вимогливими до себе, порядними й інтелігентними людьми. На будинку митця висіла табличка «Доктор Чехов». Справді, він був лікарем, але лікував не лише хвороби, а й людські душі.

Антон Павлович Чехов народився 29 січня 1860 р. в м. Таганрозі, невеличкому портовому містечку на березі Азовського моря. Мав українські корені по лінії бабусі, знав українську мову й культуру з дитинства. Його батько, Павло Єгорович, був дрібним крамарем і водночас мав мистецькі здібності: любив малювати, грав на скрипці, співав у церковному хорі. Мати, Євгенія Яківна, уміла цікаво розповідати про нелегкі життєві випадки, про свої подорожі Росією разом із своїм батьком — купцем. Від неї майбутній письменник успадкував талант розповідача.

З дитинства хлопчик багато читав, відвідував театр, любов до якого зберіг протягом життя. Згодом батько збанкрутів, і сім’я переїхала до Москви. Юнак у пошуках заробітку починає працювати в редакціях газет і журналів. Публіка впізнавала його за численними псевдонімами — Антоша Чехонте, Антон Ч., Брат мого брата та ін.

1884 р. А. Чехов закінчив Московський університет і зайнявся лікарською практикою, яку ніколи не залишав. Однак усе більше його вабила літературна діяльність. Спочатку він пише короткі смішні оповідання про випадки із звичайного життя, але згодом його твори стають довшими й глибшими за змістом. В оповіданнях, повістях і драматичних творах письменника йдеться про те, що в суспільстві зникають людяність, духовність, інтелігентність і сам сенс існування людини. Величезний вплив на його творчість справила здійснена в 1890 р. важка й небезпечна подорож на острів Сахалін, де А. Чехов вивчав умови життя засуджених до каторжних робіт, уперше порушивши питання про гуманність суспільства, що прирікає своїх громадян до такого нелюдського життя.

У 1892 р. він купив невеличку садибу в м. Меліховому, неподалік від Москви. Тут лікував хворих, писав твори, а ще — посадив прекрасний сад, доглядав улюблені троянди. На його думку, кожна людина повинна виростити свій сад, тоді вся земля стане прекраснішою. «Сад» можна розуміти і в прямому, і в переносному сенсі — як добрі справи, які має залишити після себе людина. Він хотів, щоб людина була духовно досконалою. «У людини все має бути прекрасним — і одяг, і душа, і думки», — писав митець.

Антон Чехов багато подорожував Україною, побував на Полтавщині, Харківщині, Сумщині, у Криму. У зв’язку із погіршенням стану здоров’я в 1898 р. письменник переїжджає в м. Ялту, де жив до кінця свого життя. У ялтинський період були написані прекрасні оповідання — «Анна на шиї», «Дама з собачкою», п’єси — «Три сестри», «Вишневий сад» та ін.

Антона Чехова хочеться читати й перечитувати, і кожний знайде в нього те, що співзвучне його душі…